ВЕЛИКДЕНЬ

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Історія Вербної неділі

Наприкінці Великого посту християни всього світу відзначають велике свято. За традицією та історії ця дата знаменує Вхід Господній у Єрусалим. Початок своє це свято бере в 1 тисячолітті. Ісус Христос прийняв рішення зустріти свято світлого Великодня в місті Єрусалимі. За ним пішли його послідовники і простий народ, а мешканці Єрусалиму, почувши, що Ісус іде до них у місто, зустріли його пальмовими гілками. Так як бачили в Ісусі свого рятівника. Це свято в християнській релігії вважається найтрагічнішим, так як священиками саме в цей час було прийнято рішення вбити Ісуса. А народ захоплено зустрічавший його, незабаром зажадав розіп’яти Ісуса. Тобто поміняв свою віру на протилежну буквально в лічені дні.

Найсуворішій тиждень великого посту – вербний

Тому в честь такої скорботи Вербної неділі слід дотримуватися найсуворішого тижня Великого посту – так званого Вербного тижня.

Але крім християнських традицій зі святом Вербної неділі пов’язано багато відомих народних прикмет і традицій.

Традиції, обряди народів світу у Вербний тиждень

Це свято відзначається в багатьох державах Європи. В Україні, перш за все, з ним пов’язані прикмети про погоду та майбутній урожай. За старими повір’ями, щоб молода пара жила в щасті й достатку, теща в понеділок на Вербному тижні приносила в будинок молодого зятя подарунки.

У Болгарії і Росії відзначали Лазареву суботу. У цей день прийнято ламати гілки верби і з піснями обходити будинки. Опівночі молодь просилася в хату і починала злегка бити господарів гілками, примовляючи: “Б’ємо, щоб були здоровими”.

Традиційно в Білорусі пекли на це свято хлібці, в один з них закладали монету. Кому діставався цей хлібець, тому чекати удачі та достатку цілий рік. Якщо ж дівчина візьме цей хлібець, то їй належить вдало вийти заміж.

У сербів, чехів, болгар і словаків теж існує багато обрядів і традицій, пов’язаних з цим святом.

Що значив Вербний тиждень у слов’ян?

А ще у слов’ян це свято, крім християнської спрямованості, символізує відродження природи. Адже в цей час вже розпускається верба, радуючи око своїми пухнастими сережками.

З глибини століть до нас дійшла красива слов’янська легенда. Про те, що колись верба була жінкою. У неї було багато дітей, і вона стала сперечатися з самою Матір’ю-Землею про те, що вона плодовитее неї. А Мати-Земля у відповідь розсердилася і перетворила жінку в вербу. Тому в деяких областях до цих пір вважається корисним безплідним жінкам в дні свята з’їсти освячені вербні бруньки.

Народні звичаї і традиції на вербну неділю

До цих пір освячені гілочки верби народ наділяє очисними властивостями від псування і зглазу для домашньої худоби, від хижаків і злого ока недобрих сусідів. Тому в наш час в деяких місцях України, Білорусі ще збереглися звичаї, традиції та обряди, що здійснюються саме на вербну неділю.

У народі вважають, що вода з вербою допомагає позбутися багатьох хвороб. Тому купали немовлят у воді з вербними бруньками. Так само існує повір’я, що якщо прибити на ріг будинку освячений кілочок верби, то природна боязкість членів сім’ї піде.

Що роблять з вербними гілочками після освячення?

Вербні бруньки, сережки і гілочки, освітлені в церкві, слов’яни застосовували по-різному: 

В Україні діти з’їдали вербні бруньки, щоб горло не боліло.

При виході з церкви необхідно з’їсти 9 вербних бруньок, щоб не боліли зуби.

У Білорусі було прийнято за традицією на Вербний тиждень відносити вербні гілочки на кладовище на могили родичів.

Навіщо святять гілки верби в церкві?

Гілочки верби святять і носять до церкви, бо освячені в церкві вважаються наділеними великою духовною силою. Тому хвора людина може використовувати її для лікування. При цьому в народі раніше вважалося що треба гілочкою верби бити по тілу, примовляючи: “Святий Дух, через вербу входь – хворобу відводь. Верба прийде – хворобу віднесе”.

Забобони на Вербну неділю

Вирішити проблеми з безсонням, допомогти у вирішенні важливих справ, навіть любовні проблеми вирішуються за допомогою верби. Молоді дівчата з нетерпінням чекали Вербний тиждень. Адже в ці дні можна подумати з ранку про вподобаного хлопця, а до вечора він прийде в гості. Вербну неділю наділяли такою енергетикою, яка могла допомогти втілити в дійсність потаємні думки і бажання.

Ще один звичай. Якщо у Вербну неділю посадити кімнатну рослину, то вважалося, що вона приверне в дім достаток і багатство. При цьому необхідно дотриматись всіх тонкощів цього обряду. Рослину необхідно саджати з товстим листям. Найкраще підійдуть рослини “грошове” або “доларове” дерево. Але, якщо ваша рослина протягом місяця зів’яне, то належить вам прожити всю решту життя у бідності.

 Що заборонено робити у Вербну неділю?

Як і в будь-який релігійний святковий день, у Вербну неділю заборонено працювати. Тому краще всього заздалегідь приготувати всі гарячі страви, при цьому пам’ятати, що ще триває Великий піст. Тому страви повинні бути помірними і пісними.

Ще одне повір’я: у Вербну неділю не можна розчісувати волосся. Але це вам вирішувати, ходити нечесаними та дотримуватися старовинної традиції.

Народні прикмети на Вербну неділю

•  Літо буде вітряним, якщо в цей день дме вітер
•  Ясна погода у Вербну неділю принесе хороший урожай фруктів і злаків
•  Виганяти худобу вербою у Вербну неділю до великих надоїв молока
•  Верба в будинку на вікні – захист від вогню, граду і грому.

204 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861), українського   поета, художника, мислителя

Документально-художня виставка до Дня народження Т.Г. Шевченка

Привітання

75 роковини Корюківської трагедії

   Символом звірств нацистів на окупованій території СРСР радянська пропаганда зробила білоруську Хатинь. Знищення близько 7 тисяч українців у Корюківці на Чернігівщині з ідеологічних причин не набуло розголосу.

   Трагедія в поліському містечку Корюківці була наймасштабніша й найкривавіша не лише на теренах Радянського Союзу, а й усієї Європи. Це сталося 1-2 березня 1943 року.

У французькому селищі Орадур (червень, 1944 р.) нацисти замордували 642 жителі, у чеській Лідіце (червень, 1943 р.) - 320, у білоруській Хатині (березень 1943 р.) - 149 (за сучасними німецькими даними - 152). Про це знає Європа, про це відає весь світ.

   Рано-вранці каральний загін оточив Корюківку й есесівці почали прочісувати хати. Людей, групами по 50-100 осіб, заганяли у великі приміщення, як-от церква, театр, ресторан, і безжально розстрілювали. Знищивши геть усіх жителів, карателі спалили населений пункт дотла: у вогні згоріло 1390 дворів, бовваніли лише стіни десятка цегляних будинків.

Упродовж двох днів, 1-2 березня 1943 року, безневинно наклали головами понад 7 тисячкорюківців. Як розповідають свідки, 9 березня гітлерівці ще раз поверталися на згарище для остаточної зачистки.

   Ось як описує знищення Корюківки доктор історичних наук Дмитро Вєдєнєєв:

"Вранці 1 березня 1943 року за наказом генерала Хойзенберга каральний загін німців та українських шуцманів (допоміжної поліції) оточив село. Під приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану, земвідділу, театру, клубу, поліклініки, дитячої консультації, двох шкіл, на церковне подвір’я.

Партіями по 50—100 осіб жертв розстрілювали, незважаючи на стать і вік. 2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл) почали підпалювати, але вбивства тривали.

   „Моя маленька дочка лежала в мене на грудях, коли в нас почали стріляти в ресторані. Заганяли тут як худобу на бойню... Фашист поцілив мені в око... і я більше нічого не пам’ятаю. Трьох моїх діточок було вбито. Навіть поховати їх не довелося... спалили їх кляті кати“, — згадував Євген Римар.

Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. Віра Сильченко, яка сховалася в копиці сіна, бачила, як нелюди кинули у вогонь її матір, сестру й невістку. Одночасно великі групи людей косили з кулеметів на подвір’ї церкви, на колгоспному дворі, у свинарнику. До кінця дня 2 березня Корюківка майже повністю згоріла.

Вцілілі корюківці сховалися або втекли в ліс; частина з них через кілька днів повернулися, здебільшого люди похилого віку. Але 9 березня карателі знову з’явилися. Старих вигнали з хат, завели в сарай, облили гасом і спалили. Людей заштовхали на заводі в піч для обпалювання цегли й підпалили...

   Як показало розслідування та експертизи обласної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці, за два дні окупанти й їхні помічники-поліцаї по-звірячому знищили щонайменше 6700 людей (5612 тіл залишилися невпізнаними).

Судмедексперти встановили, що смерть було заподіяно „шляхом розстрілу з автомата, розстрілу зі станкового кулемета, фізичного насильства тупою зброєю з роздробленням кісток черепа та хребцевого стовпа в шийній ділянці... спалюванням живих людей — чоловіків, жінок і дітей“. З 1300 будівель уціліло десять".

Каральну акцію спровокували радянські партизані зі з'єднання О. Федорова, які вночі проти 27 лютого напали на окупаційний гарнізон містечка. Планувалося визволити із в'язниці заручників, серед котрих була родина командира партизанського взводу, колишнього голови колгоспу Ф. Ступака. Це він попросив М. Попудренка організувати нічну спецоперацію, що обернулася трагедією для тисяч корюківців.

Намагаючись першим відкрити двері катівні, Ф. Ступак напоровся на ворожу кулю й загинув. Обох його синів вдалося врятувати; згодом їх відправили літаком до Москви. Дружину Ф. Ступака нацисти розстріляли напередодні.

Підрозділи Червоної армії вступили в Корюківку за два тижні, 19 березня, однак зустрічати визволителів із квітами вже було нікому.

 Незадовго до розправи в Корюківці, в лютому, нацисти спалили сусідні села Гуту Студенецьку, Тихоновичі, частину Перелюбів. Саме тоді партизанське з'єднання О. Федорова повернулося з Брянщини й розпочало збір продовольства в навколишніх селах, вчинило кілька дрібних акцій проти окупантів.

Відповідальність за дії партизанів і підпільників нацисти покладали на цивільне населення, масово знищуючи його. Згідно з висновками Нюрнберзького процесу каральні операції гітлерівців кваліфікуються як військові злочини.

Чернігівські історики С. Павленко й С. Бутко вважають, що партизани могли врятувати бодай частину мешканців Корюківки від смерті, однак зумисне не зробили цього.

Відповідно до офіційних даних, на початку 1943 року з'єднання першого секретаря Чернігівського обкому КП(б)У, Героя Радянського Союзу О. Федорова налічувало 12 загонів загальною чисельністю 5,5 тисячі бійців; більшість із них базувалася неподалік Корюківки, в сусідніх селах. За розрахунками істориків, кількість гітлерівців, відряджених на "акцію відплати", становила приблизно 300-500 осіб. "Не було команди. Ми тільки спостерігали", - хвалився по війні один із партизанів.

Чотири архівні документи про Корюківку-1943

Дивина: численні накази вищого військового керівництва орієнтували партизан на вчинення диверсій і знищення живої сили ворога, проте немає жодного документа, де вказувалось би на необхідність захищати мирне населення. Можна лише здогадуватися, що, провокуючи гітлерівців на масові розправи, партизани насправді виконували директиву Москви: "Піднімати український народ на боротьбу проти окупантів".

Гітлер, зі свого боку, вважав, що партизанська війна дає змогу виявляти "небажані елементи", які слід знищити. Відповідно до планів рейхсфюрера СС Гіммлера, кількість слов'янського населення мала зменшитися до 30 мільйонів.

Самого О. Федорова тими трагічними днями під Корюківкою не було; він прилетить із Москви вночі проти 5 березня. У мемуарах командира знаходимо згадку про тогочасні події: "Розповіли товариші й про найвизначніші бойові операції, проведені за нашої відсутності. Найцікавішим і найвдалішим був наліт на корюківський гарнізон. Не забули наші партизани цього містечка".

Отакої! І жодного слова про трагедію з 7-ма тисячами смертей, ніби її й не було.

"Жодна каральна операція гітлерівців не переривалася партизанами, бо було вигідно, щоби відбувалось якнайбільше звірств з боку німців, - каже представник Українського інституту національної пам'яті в Чернігівській області Сергій Бутко. - Усі знали, що німецькі окупанти за кожного вбитого солдата розстрілюють до 100 чоловік, і цього наказу вони невідступно дотримувалися. А підпільники та партизани, вбивши німця, навіть не прикопували трупа.

Таке часто траплялося просто в населених пунктах, після чого гітлерівці відразу розстрілювали мирних людей, село спалювали. Населенню потрібно було довести, що Голодомор 1932-1933 років, розстріли 1930-х - це так собі, а німецький режим набагато жахливіший. Він справді був страшний, але абсолютно рівнозначний більшовицькому режиму".

Після подій у Корюківці партизанське з'єднання О. Федорова за наказом НКВС, якому підпорядковувалося, вирушило на Волинь, де відтак федорівці здійснили низку диверсій, зокрема й у населених пунктах. Через провал дальших бойових операцій проти відділів УПА партизан згодом приєднали до регулярної армії, що наступала.

"У тилу німецьких військ знищувати і спалювати дотла всі населені пункти... Використовувати для цього авіацію, артилерію, мінометний вогонь, команди розвідників, лижників, партизанські диверсійні групи", - йшлося в таємному наказі Ставки Верховного Головнокомандування.

Саме тому київський підпільник-енкаведист І. Кудря знищив переповнений пасажирами трамвай, а відома всім зі шкільної парти комсомолка Зоя Космодем'янська палила селянські хати в Підмосков'ї. Чимало мирного люду знищили німецькі окупанти, відповідаючи на терористичні акти легендарного агента НКВС у Західній Україні М. Кузнєцова.

Нині про Корюківську трагедію нагадує Парк пам'яті, де встановлено кам'яні знаки з назвами сіл району, стертими гітлерівцями з лиця землі. Урочисті заходи відбуваються переважно на районному рівні - вище керівництво держави жодного разу не навідувалося в Корюківку.

За радянського часу місцеві жителі даремно клопотали перед владою про належне вшанування загиблих земляків. У 1980-х роках навіть самі почали збирати кошти на меморіал, проте добру справу завершити не вдалося: завадила Чорнобильська катастрофа.

Нинішній меморіал у Корюківці

15 лютого - День вшанування учасників бойових дій

День вшанування пам*яті полеглих під Крутами

Вони  загинули за Україну               

22 січня - День Соборності України

                            

Проведення тижня циклової комісії 4-8 грудня 2017 року

Звіт про проведення тижня циклової комісії 4-8 грудня 2017 року